Міжнародний день рідної мови
1.
Композиція з квітами під
пісню про мову.
Ведучий 1: Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з
любистку, м’яти, рясту, євшану-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й
місяця народжена.
Ведучий 2: Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути
земному вогню роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності,
слави і гордого духу.
Ведучий 1:
У ній усе:
Діброви й верболози,
Дніпра і Ворскли витканий атлас,
Козацька доблесть і кріпацькі
сльози,
Ще й дума та, що вистраждав Тарас.
Ведучий 2:
О, що за мова! Тільки скажеш
слово –
Й воно співає так, неначе вітер
Струни торкнувся – і вона
зітхнула.
Струна? Чи слово? Чи сама душа?
О, що за мова!
2.
Гра на бандурі
Ведучий 1: Ми раді вас вітати на святі рідної мови! За
рішенням ЮНЕСКО, 21 лютого всі народи землі відзначають відтепер Міжнародний
день рідної мови. Зараз це свято крокує по всій планеті, і кожен громадянин
будь-якої країни ще більше відчуває свою приналежність до свого народу,
народності, нації. Мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине
ціле.
Ведучий 2: Я переконана, що тут
зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної
скарбниці нашого фольклору.
3.
Презентація
Ведучий 1: Із сивої глибини віків бере початок наша мова.
Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Вона мужньо зносила наругу
царських сатрапів, польсько-панських посіпак, своїх панів та підпанків, щоб
засяяти в народів вольнім колі.
Ведучий
2: Сьогодні Україна та її культура святкує своє відродження. Ми молимось за
світле майбутнє твоє, Україно!
4.
Вірш «Молитва»
5. (Музика замовкає. Із
глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, читає “Молитву” Ольги
Яворської
Молитва
Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.
О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.
О Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.
Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.
Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.
Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
Ведучий 1: Прости! Воскресни! Повернися! Забуяй вічним і віщим словом від лісів – до
моря, від гір – до степів.
Ведучий 2:
Зазвучи! Хай серце відпочине,
Спів хай зачарує рідний край.
Наша пісне, пісне солов’їна, -
Своїх слів крилатих не втрачай!
6.
Пісня «Мій край» у виконанні учнів НВК.
Ведучий 1:
Мелодія птахом злітає,
Серця молоді окриля,
І юність Поліського краю
У дружньому танці кружля.
7.
Древлянський танець у
виконанні танцювального колективу колегіуму
Ведучий 2:
Мово моя, невичерпна скарбнице,
Вічне, нев’януче слово,
Дай із глибин мені вволю напитись
Чарів твоїх барвінкових.
8.
Пісня «Моя земля» у
виконанні учнів СШ № 4.
Ведучий 1:
Від пісні щирої душа увись злітає
Й летить, летить під самі небеса.
Чарівна музика усі серця єднає,
Бо в ній надія, велич і краса.
9.
Пісня «Діти світла» у виконанні учениці ЗОШ № 10.
Ведучий 2:
Хороший танець – і душа радіє,
І розкривається, мов квітка
навесні.
Від танцю щирого і серце
пломеніє,
А дні похмурі стануть враз ясні.
10.
Український танок у виконанні учнів ЗОШ № 6.
Ведучий 1:
До рідного слова торкаюсь душею,
Боюсь очорнити і зрадить його.
З цих слів наша мова, пишаємось
нею –
Це музика й пісня народу мого.
11.
Пісня «Моя Україна» у
виконанні учениці ЗОШ № 3
Ведучий 2:
Плекай же мову, шануй її,
Бо лиш вона дарує крила.
Ти знай, що в чистоті її,
Зросте непереможна сила.
12.
Гумористична сценка учнів ЗОШ № 2.
13.
Ведучий 1:
Не
варта поваги та людина, яка забула мову своїх батьків. Вона
зреклася свого народу, його минулого. А без нього немає й майбутнього.
Ведучий 1:
А
зараз ми потрапимо на міні- виставу до театру.
14.
Сценка
Стіл із яствами, за ним сидить Стецько, їсть.
Стецько: Оце у мене сьогодні день: у Дмитра снідав, у Прокопенка
обідав, у Козаченка полуднував, а тут ось і повечеряю. А тоді піду додому, то
мати мені сніданок, обід і вечерю заразом подасть, бо я цілий день удома не
був, зголоднів. От люблю я поїсти. Я оце і сидів би- їв, і стояв би - їв, і
лежав би - їв, і спав би - їв. . .
З’являється Галя.
Стецько: О, Галько, де ти оце вештаєшся? Не бачиш, що у тебе
гості? Накривай на стіл.
Галя: Побійся Бога, Стецько, чи тобі цього мало?
Стецько: Мало! Мені завжди мало. Я ще вареники люблю,
пиріжки з сиром, із маком. . .
Галя: (глумливо) Зараз із таком принесу.
Стецько: Із таком? А що воно таке? Не пробував. Та мені
сподобається, це я тобі точно кажу.
Галя: Я й не сумніваюсь, бо все, що я наготувала, щоб ми сім’єю
повечеряли, ти вже з’їв.
Стецько: Галько, ти мені зуби не замовляй. Моя мати казала,
що скоро нас із тобою оженять. А жінка чоловікові не може перечити, бо як
пригрію кулака!
Галя: Та куди ж тобі женитися, коли ти грамоти не знаєш,
навіть розписатись не вмієш.
Стецько: А як то воно грамоту знать? Що я такого не
куштував.
Галя: Стецько, та то духовна їжа. Ну ось для прикладу,
дивись. – (пише на стіні). – Оце буква «О».
Стецько: О, це я люблю, бублички смачні, та ще з
молоком.
Галя: Оце «ес»
Стецько: Та це ж ріжок з молоком. Смакота.
Галя: Оце буква «І».
(Стецько підходить, домальовує)
Стецько: Галько, ось дивись, це ж куряча гомілка! Ой у мене
вже слина в роті не тримається.
Галя: Оце «У».
Стецько: Що, ти мені оце рогача наставляєш? Ну нічого, нічого.
Мати казала, що то дівки тільки до заміжжя рогачі наставляють. А далі усе
залежить від чоловіка. Ще казала, якщо у чоловіка добрий кулак, то йому ніяка
жінка не страшна. А я, диви, якого кулака од’їв! Може, спробувати його на тобі,
га?
(замахується)
Галя: Безграмотне чувирло, а ще руки простягатиме. Зараз я
тобі наставлю рогача.
(бере ріжок і проганяє Стецька).
15.
Пісня «Кучерики» у
виконанні учнів ЗОШ № 9.
Ведучий 1:
Ми – твоє майбутнє, Україно!
Твої вірні доньки і сини,
І допоки наша пісня лине –
Буде Україна на землі!
16.
Пісня «Діти України» у
виконанні учнів ЗОШ № 8.
Ведучий 2:
Друзі, єднаймося і не цураймося,
Мова нам Богом дана.
Силою танцю ми об’єднаймося,
Щоб була думка одна.
17.
Флешмоб «Мова єднання» у виконанні учнів ЗОШ №
7.
Учитель: Вітаємо всіх із
Міжнародним днем рідної мови. Бажаємо, щоб українське Слово було для Вас духовним джерелом життя. Шануймо його не з примусу, а лише за покликом
власного сумління та гідності. Плекаймо
в душі любов до рідної мови.
Дякуємо всім, хто долучився до нашого свята.
Літературні гостини
«Горить зоря її поезії
над краєм…
Ведучий 1 : Є
люди,як свічки,-
Згорають,відходять
у небуття.
Є
люди, як зірки,-
Горять,
і світять все життя.
Ведучий 2 :
Зіркою такої величини є геніальна українська поетеса Леся Українка. 25 лютого
минає 147 років від дня її народження. Людина виняткової мужності і
принциповості, духовної краси і мистецького обдарування, чиє ім'я овіяне
особливою всенародною любов'ю.
Відомі
українці
Ведуча 1:
Великий поет України і жінка з трагічною долею, вона
ввійшла в свідомість поколінь як символ незламності і боротьби. Здійснений
нею життєвий і творчий подвиг прилучив Лесю Українку до когорти сильних духом.
Ведуча 2:
Сьогодні ми запрошуємо вас у світ її мудрого, красивого і сильного поетичного
слова.
Інсценізація: "Зустріч
Лесі Українки зі своїм героєм Лукашем".
Лукаш:Ти, дівчино, в
які світи мандруєш?
Леся Українка:
Я до людей.
Лукаш: А як твоє
імення?.
Леся Українка:
Леся.
Лукаш: А де зросла ти,
дівчино вродлива?
Починає звучати мелодія
А.Вівальді "Весна".
Леся Українка:
Мене весна при лузі породила,
Заквітчана у проліски...
Водила вона мене за руку на лани,
На луки дальні, до верби старої,
Розщепленої громом весняним.
Водицею з криниці степової
Щоранку напувала.
Там вперше я відчула муку пісні,
Яка співцеві сну не принесе,
І сіятиме слово молоде.
І я тепер на шлях ступаю,
До вас я поспішаю.
Ведучий 1:
Ти себе Українкою звала.
І чи краще знайти ім'я
Тій, що радістю в муках сіяла,
Вітчизна велика твоя.
Ведуча 2:
Поезія Лесі Українки - це вогонь,
схожий на полум'я свічки. Тож запалимо
цей вогник.
2 дітей запалюють свічку
Дівчина:
Хай палає свічка, хай палає!
Слово Лесі зігріває нас,
Бо безсмертна Леся Українка
Житиме із нами повсякчас.
Конкурс
читців
Леся. Друзі, я дуже вдячна вам за пам’ять, за
гарно прочитані вірші. Ведуча. Життя
Лесі Українки – це подвиг митця, один з тих подвигів, які підносять людину в
очах сучасників, роблять її нетьмарною зіркою в очах нащадків.
|
Розробка сценарію до Дня Перемоги
Мета. Виховувати в
учнів любов до рідної землі, до незалежної держави. Формувати патріотичні
почуття гордості за старше покоління, повагу до учасників Великої Вітчизняної
війни, сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її
традиції, вболівати за майбутнє країни.
1-й ведучий:
Чимало свят дарує нам
весна,
Як в рідний дім
повернення з дороги.
Та є найбільш хвилюючим для нас
Величне свято
Перемоги.
Це свято не
затьмариться в віках.
В цей день нестимуть люди завжди квіти,
Не обміліє пам’яті
ріка –
В серцях нащадків
буде вічно жити…
2-й ведучий:
Сьогодні ми святкуємо
річницю Дня Перемоги над фашизмом у Другій світовій війні. Дорогою ціною
заплатив український народ у найстрашнішій за всю світову історію війні
1941-1945 років.
1-й ведучий:
Вже минуло цілих 71 рік з тієї травневої ночі, коли замовкли
останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий,
оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз. Все далі відходять грізні і важкі
роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто віддав своє життя і захистив рідну землю
від ворогів.
1-й учень: Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалеем
Світ стрепенувся,
кров’ю вмить заливсь,
Залився болем, плачем, жалем.
2-й учень: Війна
на зустріч молодому дню
Із гуркотом, із
брязкотом котилась,
Лавиною металу і
вогню
На нашу землю й долю
навалилась.
3-й учень:
Тремтять гармати.
Б’є на спалах дзвін.
Залізні круки
вилітають з хмари.
Горить Вкраїна з
чотирьох сторін
І на чужинців просить
з неба кари.
4-й учень: Хто б це вгадав і по якій
причині
На скільки літ
розтягнеться війна?
І звісно всім: земель
багато в світі,
А рідна, батьківська,
лише одна.
5-й учень: Гримить гроза війни.
Іде розплата.
Покладено життя на
терези.
Але коли ж порадує солдат
а Веселий грім весняної грози.
6-й учень:
Вкраїну хоч із краю в край сходи
Усі роздоли, всі її
простори, -
Навряд чи знайдеться
десь двір, куди
Не внадилося
ненависне горе.
7-й учень: Ми пам’ятаєм, хто в лиху добу
В броні важкій віддав
останні сили
Ми зараз квіти і
терпку журбу
Приносим на засмучені
могили
2-й ведучий. 9
Травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в
журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не
повернувся з тієї проклятої для всього світу війни. Вшануймо пам'ять про них
хвилиною мовчання. ( вшанування хвилиною мовчання
Учениця.
Вийшла в
степ широкий мати посивіла,
Виплакала очі від
журби вона,
Біля квітів маку стала, заніміла,
І згадалась знову матері війна.
І почула голос сина
над житами –
То зітхнула мати, то
вогонь палав:
«Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо
Я своєю смертю смерті
потоптав»
На моїй могилі нині
квітів море,
Та в думках до мене
линеш з далини,
І твоє невтішне
материнське горе,
То прокляття вічне паліям війни».
1-й ведучий 9
травня – День Перемоги. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами
і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива,
що подвиг загиблих – незабутний. Свято Перемоги – це свято зі слізьми на очах,
це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир , гірке, бо
ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників.
1 Благословенна й радісна година
Безсмертна буде в пам'яті віків,
Як над палаючими мурами Берліна
Стяг Перемоги в небі
прошумів.
2. Омитий кров'ю матері й солдата,
В снігах московських,
селищах Дінця,
Він не схилився в
битві перед катом,
Не падав з рук відважного бійця.
3 Ми з ним
пройшли по бойових дорогах
В міста ворожі, на чужі шпилі.
Так сяй же у віках,
знамено Перемоги,
Як сила й гордість нашої землі!
4. Хай ворогам цей день несе тривогу,
День гніву нашого, і
помсти, й прокляття,
Коли в Берліні Прапор
Перемоги
Ми підняли, як ствердження життя.
2-й ведучий Ми - українці! Ми ніколи не
забудемо подвигу своїх дідів і батьків у Другій світовій війні. Ми сьогодні
шануємо всіх живих, і тих, хто пережив її, у кого й досі болять рани…
1-й ведучий:
Сьогодні з великою вдячністю і любов'ю згадуємо вас, солдатські вдови і матері.
Паморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшки на ваших обличчях, але
серця залишилися молодими і свято бережуть пам'ять про останні хвилини перед
розлукою. Рани війни озиваються в серцях дітей та онуків, дружин та матерів
загиблих. Рани війни болять у нас всіх і досі. Ми низько схиляємо голови перед
вами, матері наші, солдатські вдови. Бо ви були для дітей і за батька, і за
матір.
2-й ведучий: Крізь дощі і сніги, крізь
роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне
цю весну.
Катами мучена,
розп’ята,
Ти не скорилась ворогам
Ти знала: прийде час
розплати
Впаде на голови
катам.
Ти знала мучитись не
довго,
Що заясніє небозвід,
Що зійде сонце, зійде
сонце І
все дивилася на схід;
У далину де дні і
ночі
Від вибухів здіймався
дим,
Дивились виплакані
очі
На Україну – рідний
дім.
1-й ведучий: Могили! Могили! Скільки їх
лишилося на дорогах війни. В них лежать ті, хто вже ніколи не погляне на цей
світ. Вони вже ніколи не притиснуть до грудей посивілої голови старенької
матері чи дружини, ніколи не піднімуть на руки сина чи доньку.
2-й ведучий:
Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища
було перетворено714 міст, 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими
цифрами. 1418 днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як
рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели
війну справедливу, Вітчизняну. Перемогли тому, що відстоювали право на життя.
Дорогою ціною дісталася нам перемога.
Боєць: Матінко рідна, матусю ласкава!
В горі пекучому, в
любій журбі,
Бродиш ти десь по
дорогах кривавих,
Ждеш, виглядаєш
розради собі.
Вранці виходиш у
степ, на долину,
Де похилилися верби на шлях.
Згадуєш, як
попрощалися з сином,
Щастя йому побажала в
боях.
Довга дорога прослалася звідти,
Тяжчого шляху не знати мені.
Глянь, як схилились
обпалені віти,
Ніби заклякли у
чорному сні.
Чорна стіна,
зловорожа, проклята,
Ще й на дорозі
потвора- змія.
То за ногою
фашистського ката
Кров’ю сплива Україна
моя.
1-й ведучий:
Кров’ю і пожежами котилась війна по нашій рідній землі 1418 днів. Один день
війни… Чого він коштував – знає тільки той, хто пережив його, хто переживає
його знову і знову все своє життя.
2-й ведучий: Схилимо голови перед світлою
пам’яттю тих, хто віддав своє життя за врятування рідного краю, увійшовши в
безсмертя.
Діти:
Життя торжествує в
новім поколінні,
Та болі минулі –
довіку нетлінні.
З граніту волає
грізно і люто:
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто».
Вічна слава
солдату-герою
І солдату без
нагород-
Хто загинув хоробро
від бою,
Захищаючи рідний народ.
Вічна слава бійцю рядовому,
Як і маршалу слава
отця,
Хто поліг біля отчого
дому
Смертю мужності, смертю бійця.
Скільки їх полягло
серед бою!
І однаково боляче
нам.
Бо в бійців рядових і героїв
Смерть оцінена рівно
– життям!
Вічний вогонь палає,
Дзвонить у далі
століть.
Вічний вогонь закликає:
«Щастя живих бережіть!»
Вічний вогонь клекоче
«Люди, не треба війни,
Щоб не вмирали дочки,
Сестри, брати, сини.
Вічний вогонь палає
Тужать берізки над
ним
Вічний вогонь вимагає:
«Миру і щастя живим».
Діти разом: Ми хочем без воєн жити,
Хай буде мир на всій землі.
За мир, щоб сміятись!
За мир, щоб трудитись!
За мир, щоб троянди цвіли.
Щоб квіти буяли і
діти росли! (Звучить пісня «День Победы»: музика Д.Тухманова, слова
В.Харитонова)
Поетична елегія "Рідна мова - краю батьківського пісня"
 Сцена святково прикрашена народознавчими атрибутами, рушниками, портретами українських письменників, висловами про мову. У залі розгорнута велика книжкова виставка "...І сонцем слово засіяло!", на якій представлені кращі книги українських авторів, фольклорні твори тощо.
Звучить духовний гімн України "Боже Великий, Єдиний..." Миколи Лисенка на слова Олександра Кониського:
Боже Великий, Єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світла промінням
Ти Посвіти.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти.
В чистій любові до краю
Ти нас. Боже, зрости.
Молимось, Боже, Єдиний,
Нам Україну храни.
Всі свої ласки, щедроти
Ти на наш люд зверни.
Дай йому волю,
Дай йому волю,
Дай доброго світа.
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа!
ВЕДУЧИЙ (Нікіта)
За допомогою мови ми мислимо, спілкуємось, висловлюємо думки і почуття. Опанування мови людина починає з дня свого народження. Мову, як і матір, не вибирають, а сприймають з материнським молоком. Вона єдина, як і мати, вірна та рідна серцю на все життя. А забув свою мову - забув рідну домівку, зрадив свій народ. Один мудрець сказав: "Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна".
Анастасія: ДІВЧИНКА- УКРАЇНОЧКА: Багата й милозвучна наша українська мова. Усі ми її любимо, та це не означає, що для нас чужими чи далекими є мови інших народів. Так само, як окремі люди чи цілі народи мають далеких близьких родичів, так і в родинних стосунках перебувають між собою мови. Найближчими родичами української мови є мови-сестри: російська та білоруська. Коло родичів розширюється за рахунок інших слов'янських мов: польської, словацької, болгарської...(Відео про мову)
ВЕДУЧИЙ: Т.Г.Шевченко, звертаючись до майбутніх поколінь, до нас з вами, наказував:
(Нікіта)
1-й учень (Якіна Т.)
Учітесь, читайте.
Чужому навчайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Анастасія: Нелегка історія утвердження нашої мови. До революції довгий час заборонялося навчати дітей у школі, розмовляти українською мовою та писати. У важкі 30-ті роки почалося нищення культурних сил України. Одні були репресовані, гинули в таборах і на засланні, інші перестали писати, залишили рідний край. Цей період справедливо названо розстріляним відродженням. Сьогодні ми з гордістю і пошаною називаємо імена тих, хто у важкі часи піднімав свій голос на захист рідної мови. Це ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ, самобутній поет, який писав для дітей різного віку. Його вірші пронизані чуттям великого патріотизму, справжнім баченням світу й природи.
1-й учень (Рихальський І.)
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче, і миліш,
І дорожче в час недолі?!
2-й учень (Цеховська К.)
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива, -
Перша пісня колискова.
3-й учень (Оніщук Д.)
В кому думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
"В рідній школі рідна мова!"
("В рідній школі рідна мова!")
Нікіта: Йому було лише 28 років, як він пішов з життя, але він багато написав творів для дорослих і для дітей. Особливо цінне в творчості поета ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА ставлення до радної домівки, до Батьківщини, до рідної мови.
1-й учень(Якубовська О.)
Все в тобі з'єдналося, злилося
Як і поміститися в одній!
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
2-й учень (Благодир А.)
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину.
Вічному ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
3-й учень(Шапран А.)
І тобі рости й не в'януть зроду
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі великого народу
Ніжна і замріяна душа.
УКРАЇНОЧКА (Анастасія): 3 музикою порівнюють твори ПАВЛА ТИЧИНИ. Читаючи їх, відчуваєш подих вітру, шелест дерев, запах квітів і, звичайно ж, любов до рідної мови, до рідного краю.
1 -й учень (Рихальський І.)
А Вкраїни ж мова -
Мов те сонце дзвінкотюче,
Мов те золото блискуче,
Вся і давність і обнова -
Українська мова.
2-й учень (Цеховська К.)
Розцвітай же, слово,
Й на заводі, і у полі
Пречудесно. пречудесно -
Розцвітай же, слово!
3-й учень (Оніщук Д.)
Хай ізнов калина
Червоніє, достигає,
Всьому світу заявляв:
"Я - країна Україна -
на горі калина!"
Нікіта: Імен цих дуже багато: МИКОЛА КУЛІШ. ВОЛОДИМИР СОСЮРА, МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ, МИКОЛА ВОРОНИЙ... Та найбільшого розквіту наша мова досягла у творчості українського поета, художника, великого Кобзаря Т.Г.ШЕВЧЕНКА, який на сторожі людської гідності і честі ставив слово.
1-й учень(Гордєєва І.)
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого,-
А серце б'ється, - ожива
Як їх почує.
УКРАЇНОЧКА(Анастасія) Вслухайтесь в мелодію поезії Т.Г.Шевченка:
1-й учень ( Поліщук Д.)
Село! - і серце одпочине,
Село на нашій Україні -
Неначе писанка село,
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють хати,
А на горі стоять палати,
Неначе диво,
А кругом
Широколистії тополі,
А там і ліс, і ліс, і поле,
І сині гори за Дніпром.
Сам Бог витає над селом. ("Княжна").
Нікіта: Посестрою великого Кобзаря називають ЛЕСЮ УКРАЇНКУ, бо її поетична слово по своїй силі та чарівності не поступається Кобзаревому. Послухаймо:
1-й учень (Остапюк Н.)
На зеленому горбочку,
У вишневому садочку.
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка.
2-й учень (Гордєєва С.)
Стиха вийшла виглядати.
Чи не вийде її мати.
І до білої хатинки,
Намов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвітило
І хатинку звеселило.
3-й учень (Ящук І.)
Поблискують черешеньки
В листі зелененькім.
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким.
4-й учень (Козак К.)
Ой вишеньки-черешеньки,
Червонії, спілі,
Чого ж бо ви так високо
Виросли на гіллі? ("Вишеньки").
Анастасія: Ви , напевне, пам'ятаєте "Казку про 9 братів і десяту сестричку Галю", написану талановитою МАРКО ВОВЧОК. То ж Т.Г.Шевченко, коли зустрівся з М.Вовчок, заповідав їй писати казки для дітей, бо дуже вже вдало це в неї виходило. Пізніше з'явилися книги М.КОЦЮБИНСЬКОГО "Маленький грішник", І.ФРАНКА "Грицева шкільна наука". А які прекрасні твори для вас, діти, пишуть сучасні українські автори! Читаючи їх, ви збагачуєте свої знання та мову. І на нашій книжковій виставці представлені кращі книги сучасних авторів. Ось книга ЛІНИ КОСТЕНКО "Бузиновий цар". Це її перша книжка для дітей.
1-й учень(Кудіна К.)
Під маленькими ялинками,
У смарагдовій траві
Літо виросло суничками -
То по одній, то по дві.
Ой, сестриченько-ялинонько,
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю
Жменьку мамі і собі. ("Суничка")
2-й. учень (Бойко К.)
Хлоп'я у полі стежкою прошкує.
Метелик білий в маки залетів,
Чорненький котик в снопиках мишкує -
Вони такі під сонцем золоті!
Він ловить шурхіт, шелест, шарудіння,
Хапає снопик лапками двома.
А миша знає слово чародійне,
І він її ніколи не спійма. ("Чародійне слово")
Анастасія: Окремо я б хотіла виділити творчість лауреата Державної премії ім. Т.Г.Шевченка, відомого українського поета ДМИТРА БІЛОУСА. Вірші та поеми його про рідний край, про життя школярів, рідну мову, її красу і неповторність.
1 -й учень (Литвинко А.)
Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська мова!
2-й учень (Романчук О.)
Несеш барвінь гарячу, яру
В небесну синь пташиним граєм
І, спивши там від сонця жару,
Зеленим дихаєш розмаєм.
3-й учень( Голяка Н.)
Плекаймо в серці кожне гроно,
Прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
В сім'ї великій, вольній, новій. ("Рідне слово")
1-й учень (Ковальчук Д.)
Синів і дочок багатьох народів
Я зустрічав, які перетинали
Гірські й морські кордони і на подив
Багато бачили, багато знали.
2-й учень (Лушненко А.)
Я їх питав із щирою душею:
Яку ви любите найбільше мову? -
І всі відповідали: - Ту, що нею
Співала рідна мати колискову. ("Найдорожче") .
Нікіта : Наша українська мова належить до найбагатших мов світу. Багато зробили для її вдосконалення визнані представники Народу, освічені люди різних часів - письменники, вчені, видавці ... Ми з вами одержали у спадщину багату, розвинену, гнучку українську літературну мову. Нею можна висловлювати все: від найскладніших і найновіших термінів до різноманітних відтінків людських почуттів. Чи знаєте ви скількома словами обходитесь у своєму житті? Вчені підрахували, що звичайна людина вживає а середньому до 4 тис. слів. О.С.Пушкін і Т.Г.Шевченко використовували близько 20 тис, слів. В 11-ти томному "Словнику української мови" зареєстровано понад 135 тис. слів, але це лише загальновживані слова. А існують ще терміни, діалекти. Дбаючи про рідну мову, відомий український поет М.Т.Рильський Закликає:
Куриленко Я.:
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно,
Політь бур'ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
УКРАЇНОЧКА (Анастасія): Народна мова - безмежний океан. Це й пісня, народжена в стародавні часи, співана в радості та горі, передавана із вуст в уста й від серця до серця; це й дума - витвір всенародного генія; це й казка, легенда, переказ; це приказки та прислів'я, жартівливі співомовки... А яка багата та мелодійна українська народна пісня! Її люблять і з задоволенням співають не лише у нас а країні, але й за кордоном.
Нікіта: До неоціненних скарбів українського фольклору належать казки, прислів'я, приказки та загадки. В них відображена багатовікова мудрість народу, її мрії і прагнення. Давайте спробуємо відгадати українські народні загадки:
Надворі горою, а в хаті водою. (Сніг).
Плету хлівець на четверо овець, а на п'яту окремо. (Рукавичка),
Чорне сукно лізе у вікно. (Ніч).
Білолиця, дженджуриста, сорочок наділа триста. (Капуста).
Не кущ - а з листочками, не сорочка - а зшита, не чоловік - а авчає. (Книга).
Золотий пішов, а срібний прийшов. (Сонце і місяць).
Кругле, як м'яч, хвіст має, а за нього не підіймеш. (Клубок).
Чотири братці під одним капелюхом стоять, одним поясом підперезані. (Стіп).
Іде років двісті, стоїть на місці, лічить людський вік, а не чоловік. (Годинник).
Що можна побачити з заплющеними очима? (Сон).
УКРАЇНОЧКА (Анастасія): А тепер давайте пригадаємо з вами і наші українські прислів'я та приказки:
Борщ та каша - їжа наша.
Сійся-родися, жито, пшениця...
Нехай буде гречка, аби не суперечка.
Книга вчить, як на світі жить.
Не краса красить, а розум.
УКРАЇНОЧКА (Анастасія): А чи може хто з присутніх згадати хоча б одну скоромовку? (Діти називають).
Загурська Г.:
Сів шпак
Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак півню
Так, як ти, не вмію я,
Ти не вмієш так, як я.
Мороз М.:
Сорока
Хитру сороку
Спіймати морока.
А на сорок сорок
Сорок морок.
Олексюк В.:
Хлопець
Босий хлопець
Сіно косить,
Роса росить
Ноги босі.
Нікіта: А що ми можемо зробити, щоб наша мова жила вічно і ставала все багатшою, все кращою? Ну, звичайно ж, вивчати її, знати її правила, які є законами мови. Любов до рідної мови - це шлях до знання, світла, про яку Володимир Сосюра писав:
Чупандіна Н.:
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить, .
Любіть у годину негоди!
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.
Поліщук Д.
Для нас вона в світі єдина, одна
В просторів солодкому чарі..
Вона у зірках і у вербах вона,
І в кожному серця ударі...
УКРАЇНОЧКА (Анастасія):
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
І сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну!
ХЛОПЕЦЬ (Кучерявенко О):
Дівчино! Як небо її голубе,
Люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
Коли ти не любиш Вкраїну...
Нікіта:
Любіть у коханні, в труді, у бою,
Як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою, -
І вічно ви будете з нею!
Всі (разом):
Любіть Україну у сні й на яву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.
Пісня про мову
Сценарій свята до Дня української
писемності та мови «Любіть
Україну і мову її солов’їну»
Приміщення прикрашене жовтими і блакитними повітряними кульками,
кетягами калини, вишитими рушниками. Вгорі на центральній стіні прилаштовано
великий портрет Нестора-Літописця. Під час свята використовується презентація.
Звучить музика. До залу входять ведучі.
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих, - рідна мова
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
Ведуча 2: ( Соколовська А.)
О мово рідна! Золота колиско,
В яких світах би не бувала я, -
З тобою серцем, і по-українськи
Я вимовляю мамине ім’я.
Ведучий1: (Олейніков А.) Доброго дня усім гостям нашого свята!
Ведуча 2: ( Соколовська А.)
Ласкаво просимо до нас на слово щире, на бесіду мудру.
Сьогодні, 9 листопада, ми відзначаємо День української писемності та мови на
честь ушанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця.
До залу входять учні-читці.
1-й учень: Остапюк Н.
Мова кожного народу
Неповторна і своя:
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять:
Зелен клени у діброві
По-кленовому шумлять.
2-й учень: Якимчук А.
Солов’їну, барвінкову,
Колосисту на віки
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, -
Бо ж єдина, так як мати, -
Мова в кожного із нас!
Ведуча: ( Соколовська А.) Багата і милозвучна наша рідна
українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається
історія нашого народу, його душа, культура.
Пісня про
мову
Ведучий
1: (Олейніков А.) Писемність народу – це ознака його
високого культурного рівня. Закарбоване слово на віки переживає свого автора і
доносить далеким нащадкам його мудру думку, його заповіт.
Ведучий 2: ( Соколовська А.) Коли і як народилася українська писемність? Це питання і досі чекає
остаточної відповіді від учених.
Відеоролик про зародження писемності
4-й учень: Черниш О.
Увись ростуть дерева родоводів.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле,
Хто вміє шанувать сучасне, -
Лиш той майбутнєє вершить прекрасне.
5-й учень: Опанасюк
В.
Мужай, прекрасна наша мово,
Серед прекрасних братніх мов!
Цвіти над світом веселково,
Як мир, як щастя, як любов!
Ведучий: Соколовська А. У мові – вся доля народу. Без
неї немає нас, немає минулого й майбутнього. Рідне слово увібрало в себе
віковічний плин Дніпра, шурхіт колосся, шепіт дібров, спів соловейка.
Наперед виходять учні-читці.
6-й учень: Якубовська О.
Люблю, мов сонце, материнську мову…
Нам кожна братня мова дорога.
Грінченко й Даль ведуть у даль чудову.
О словників жага, віків снага!
А слово і голубить, і карає,
А слово і вбиває, й воскреша…
Ти, мово, - море, небо неокрає,
Безсмертність наша, правда і душа.
7-й учень: Крупович І.
До мови доторкнешся – м’якше
М’яких вона тобі здається.
Хай слово мовлене інакше –
Та суть в нім наша зостається.
Спочатку так: немов підкова
В руках у тебе гнеться бідна,
А потім раптом – мова! Мова!
Чужа – звучить мені, як рідна.
Бо то не просто мова, звуки,
Не словникові холодини –
В них чути труд, і піт, і муки,
Чуття єдиної родини.
8-й учень: Шапран А.
Все в тобі з’єдналося, злилося –
Як і поміститися! в одній! –
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.
Гімн укр. мові
Ведучий: (Олейніков А.). Україна та її
культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже
багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і
витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак
шлахетсько-панських і своїх панів.
(Звучить пісня “Реве та стогне Дніпр
широкий”. На
сцені 12 дівчат в українському вбранні. Кожна із них зачитує одну із дат в
скорботному календарі української мови, після чого повертається і йде в глибину
сцени)
1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою. (Мохір А.)
1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських
букварів та українських текстів із церковних книг. (Тарасенко А.)
1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових
козацьких канцеляріях. (Гордєєва
І.)
1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували
видатні діячі української культури. (Гордєєва
С.)
1863 р. – указ
російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою. (Дмитерчук Ю.)
1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот
українських пісень. (Шапран
А.)
1884 р. – закрито всі українські театри. (Благодир А.)
1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом
Росії шкідливою , “могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и
безопасности Российской империи”. (Кривенко Марія)
1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали. (Назола О.)
1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської
мови, чим підтинає коріння мові українській. (Якіна Т.)
1983 р. – видано
постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ
класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою
навіть багатьма українцями . (Ящук І.)
1989 р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як
офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій
план, що позначається ще й сьогодні. (Цеховська
К.)
(Музика замовкає. Із глибини сцени
виходить дівчина із запаленою свічкою, читає “Молитву” Ольги Яворської . Дівчата стоять обличчям до глядачів. У кожної в руках горить свічка).
Молитва ( Гордєєва І.)
Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.
О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.
О Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.
Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.
Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.
Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
Ведуча: (Соколовська А.) От і добігає кінця наше свято, але назавжди залишиться з нами наша любов до своєї рідної мови, до землі, на якій жили наші предки, на якій ми живемо тепер.
Ведучий: (Олейніков А.) Сподіваємося,
що воно було для вас цікавим та змістовним.
Наперед виходить учень-читець.
1-й учень: (Коцурак
В.)
Ти постанеш в ясній обнові,
Як пісня линеш, рідне слово,
Ти наше диво калинове,
Коханa материнська мово!
Плекаймо в серці кожне горно,
Прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
В сім’ї великій, вольній, новій!
2-й учень: (Поліщук Д.)
Вивчайте, любіть свою мову,
Як світлу Вітчизну любіть,
Ми з нею відомі усюди.
Усе в ній, що треба нам, є.
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє
Ведуча: (Соколовська А.) Україна - на всіх єдина.
Ведучий: (Олейніков А. Неба синь, золоті поля...
1-й учень: (Коцурак В.) Щастя й долі тобі, Вкраїно!
2-й учень: (Поліщук Д.) Наша спільна, свята земля.
Свято закінчується.
Вінок слави Кобзареві
Виховний захід для учнів 5класу
Мета. Розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти
вихованню національної самосвідомості учнів; розвивати здатність до
взаємодії; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання
читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати
творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; виховувати любов до
національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати
почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича
Шевченка
Обладнання: портрет письменника, рушники, експозиція книжок,
фільм про Т. Шевченка, проектор, екран, лавка, стіл, свіча, альбом для
малювання, українські костюми, аудіозаписи.
Хід виховного заходу:
1. Учень: Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуємо пам’ять Шевченка.
2. Учень: Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Сьогодні ми
перегорнемо сторінки усного журналу « Вінок
слави Кобзареві»
Дитячі
роки Т. Шевченка
9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині в сім’ї кріпака Григорія
Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це
народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий
поет, незламний Кобзар. Батьки дали
йому ім’я Тарас. Хлопчик ріс лагідною,
чуйною та щирою дитиною. Найбільше він любив свою матінку.
Садок
вишневий коло хати,
Хрущі над
вишнями гудуть,
Плугатарі з
плугами йдуть,
Співають
ідучи дівчата,
А матері
вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня
зіронька встає.
Дочка
вечерять подає,
А мати хоче
научати,
Так соловейко
не дає
Поклала мати
коло хати
Маленьких
діточок своїх,
Сама заснула
коло їх.
Затихло все…
Тільки дівчата
Та соловейко
не затих.
Інсценізація «Розмова малого Тараса з
матір’ю»
Куточок української хати. Заходить жінка, вбрана в
селянський одяг, несе запалену свічку,ставить на столик біля портрета Т.Шевченка.
до неї підходить хлопчик.
Хлопчик. Матусю,а правда що
небо на залізних стовпах стоїть? Мати. Так ,синочку , правда (Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля
неї).
Хлопчик. А чому так багато
зірок на небі?
Мати. Це коли людина на
світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре.
А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик. Бачив,матусю,бачив. Матусечко,
а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?
Мати. Бо коли людина зла,заздрісна,скупа її свічка
ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро,тоді свічка такої
людини світить ясно,і світло це далеко видно.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя
свічечка світила найяскравіше.
Мати. Старайся, мій хлопчику.
Коли
Тарасику було 9 років радість і втіха потьмарилися горем: померла мама. І
почалося страшне сирітське життя біля мачухи. Чужа недобра жінка дуже погано ставилася до Тараса. Її
дратували його мрійність, гаряча вдача. Скоро помер і батько від злиднів та
важкої роботи. Залишився хлопчик сиротою.
..В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло...
Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою
Ще молодую — у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!..
А ми Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята...
Деякий час Шевченко
був у навчанні в дяка вчителя на становищі школяра - "попихача". Вже у ті роки в
нього виявляється великий потяг до малювання. Після невдалих спроб знайти
собі в сусідніх селах учителя малювання, Шевченко повертається до свого села
і стає наймитом у попа.
Виходять учні в українських костюмах
Оксана: (підходить тихо) Чом же ти
плачеш? Ох, дурненький. Давай я сльози тобі витру? (Витирає
йому сльози).
Тарас дивися ніяково. Це ж Оксаночка ота кучерява Оксаночка, з якою
гралися маленькими. Вона виросла, стала ще кращою. Тарас дивився ніяково, але
ніби сонце засяяло знову. Вона сіла коло нього. Поклала руку на плече.
Тарас: Оксана! Оксаночко! (Посміхнувся)
Оксана: Не сумуй, Тарасику, адже, кажуть,
найкраще від усіх ти співаєш, найкраще від усіх ти читаєш, ще й, кажуть,
малюєш ти. От виростеш і будеш маляром, еге ж?
Тарас: Еге ж, маляром.
Оксана: І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату,
еге ж?
Тарас: Еге ж…А всі кажуть, що я ледащо і
ні на що нездібний. Ні, я не ледащо! Я буду-таки малярем!
Оксана: Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то
правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий, -
вони ж питоньки хочуть!
Побігли їх швидше напоїмо.
Вчитель: Через 20 років він з болем згадуватиме своє
дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».
Мені
тринадцятий минало,
Я
пас ягнята за селом.
Чи
то так сонечко сіяло,
Чи
то мені чого було,
Мені
так любо, любо стало,
Неначе
в Бога…
Уже
покликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся богу… І не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
ІІ.
Поетична творчість Шевченка
Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. Земляки -художники
побачили в ньому талановиту людину і
викупили з неволі, допомагали з навчанням в Академії мистецтв. І в той час Тарас написав багато
творів, які увійшли до збірки ” Кобзар” (1840 р.)
Ця назва збірки стала символом творчості
поета, адже він і є Великим Кобзарем – співцем українського народу.
Справді, «Кобзар» належить до тих книжок,
які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна
Біблія України.
Ведуча. Всі свої вірші Шевченко написав чарівною, барвистою
українською мовою, близькою до народної. Тому вірші його легко читати і запам’ятовувати..
Учениця. Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила,
А над самою водою
Верба похилилась
. Вчитель: Літературна
спадщина Тараса Шевченка – це «Кобзар» (понад 240 поетичних творів), 9
повістей, п’єса «Назар Стодоля», щоденник та
листи. Всі твори Кобзаря пронизані
Любов’ю до України.
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю.
У своїх творах
поет описав важке закріпачене життя простого українського народу:
Пани-кати...
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих!
. ...А он розпинають
Вдову за подушне... А сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію! в військо оддають!
. ...А онде під тином
Опухла дитина — голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне...
Чи Бог
бачить із-за хмари
Наші сльози, горе?
Дівчина. Чи довго ще на сім світі
Катам панувати??
.
Пани, пани!
Схаменіться! Будьте люде!
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро 1 гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших...
За правдиві слова
Шевченка було заслано солдатом в Орську фортецю (це в Казахстані), далеко від
рідної землі. Цар заборонив йму писати і малювати. Понад 10 років Шевченко
«карався, мучивсь, але не каявся». Це були тяжкі дні в житті поета. Він
тужить за Україною, за своїм народом.Незважаючи на заборону, Тарас Шевченко
писав вірші та ховав їх за халявою чобота. Це були так звані «захалявні»
книжечки.
У своїх віршах та поемах Т .Г.Шевченко
описував і тяжке життя народу, яке не
обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші,то ніби чуєш ніжну, сумну
пісню.
Тарас
в дитинстві любив слухати, як співала його сестра Катря. Слухав, завчав слова і сам співав. Дуже любив слухати
пісні і думи старих кобзарів.
Багато
віршів, написаних Т.Г.Шевченком, покладені
на музику.
«Думи
мої ,думи», «Тополя», «Реве та стогне Дніпро широкий», «Стоїть гора висока»,
«Заповіт», «Зацвіла в долині червона калина»… 72 вірші Кобзаря стали піснями
.Дівчатка
в українських костюмах виконують пісню «Думи мої»
111. Шевченко в пам’яті народній
Тяжке життя, переслідування, заслання далися
взнаки. Здоров'я його було підірване. Боровся з недугою три роки. Помер у
Петербурзі 10 березня 1861 року. Згодом
Його тіло перевезли в Україну і поховали на Чернечій горі біля міста
Канева над Дніпром.
Із 47 прожитих
років йому довелось бути: 24 роки кріпаком, 10 років у неволі, 3,5 роки під
наглядом поліції. І тільки 9 років вільною людиною.
У цьому році минає
201 рік з дня народження славетного сина України Тараса Григоровича Шевченка.
Народ пам'ятає про свого Кобзаря, вшановує його пам'ять: ім'ям Шевченка
названо парки, театри, вулиці. У Новограді -Волинському також названо його іменем одну із вулиць.
Його ім'я у 1939 році присвоєно Київському державному університету. На
майданах міст і сіл споруджено
пам'ятники поету. У нашому містечку у 2001 році неподалік автовокзалу також встановлено пам’ятник Т. Шевченку.
Не лише в Україні
вшановують його пам'ять. Пам'ятники нашому Шевченку стоять у далекій Канаді,
Угорщині, США, Парагваї, Франції, Аргентині. Вулиці багатьох міст світу теж
названо його іменем.
Вчитель: Зараз в незалежній Україні мрії Шевченка поступово, хоч і
повільно,здійснюються. Піднявся рівень національної свідомості, відроджується
козацька слава, дух лицарства, утверджуються національні ідеали, дух нації,
його душевна щедрість, воскресає українська пісня, немає перешкод для
утвердження української мови. Актуально в наш час звучать слова великого
поета:
Учітеся,
читайте,
І
чужому научайтесь,
Й
свого не цурайтесь.
Тож нехай «Заповіт» великого Кобзаря стане заповітом
для нас — зберегти мову народу, його звичаї, його пісні і пронести через
віки у майбуття.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар