Батькам на замітку

Канікулам присвячується: як сильно треба обмежувати спілкування дітей з ґаджетами

Усі попередні роки Американська академія педіатрії рекомендувала дозволяти дітям проводити перед телеекраном чи монітором комп’ютера не більше двох годин на день.

Дітям до двох років взагалі не рекомендували спілкуватись з екранами.

Однак нині інструкції оновили відповідно до реалій цифрового світу, повідомляє американський портал VeryWell.com.

Нові рекомендації Американської академії педіатрії враховують те, наскільки сильно технології інтегрувалися у щоденне життя людей, тож лікарі організації вже не розглядають політику двогодинного дозволу, принаймні точно не для школярів.

Натомість фахівці наводять поради батькам, які допоможуть правильно побудувати взаємодію дитини з цифровим світом.

1. Моделюйте здорове використання техніки

Стежте за власною поведінкою із ґаджетами. Визначте, чи наводите ви дитині правильний приклад? Якщо у вас постійно увімкнений телевізор або ви годинами зависаєте перед монітором, не чекайте чогось іншого він сина чи дочки.

2. Дізнавайтесь про цифровий світ більше

Сучасні діти технологічно освічені, і багато з них знають більше про соціальні мережі чи додатки, ніж дорослі. Для батьків важливо оновлювати свої знання про останні тренди соцмедіа чи нові програми. Додавайтеся у групи, де інші батьки обговорюють такі новинки. Світ змінюється дуже швидко.

Досліджуйте мережу разом із дитиною, так легше спрямувати її зацікавленість у правильному напрямку.

3. Створіть зону без технологій

У домі мають бути місця, де користуватись мобільним телефоном, планшетом, комп’ютером, телевізором чи ігровою приставкою не можна.

Такою зоною може стати їдальня, кухня, а найкраще — спальня. Перші дві згодяться для обідів та вечерь із родиною, а третя — для здорового сну. Інакше ви ризикуєте тим, що малеча замість снів буде бачити зомбі з нового шутера.

4. Встановіть часові рамки

Встановіть час для усієї родини, коли ви будете відімкненими від цифрового світу. Наприклад, в обід чи за годину до нічного сну.

5. Користуйтеся контролем для батьків

Захистіть дітей від неприйнятного та шкідливого контенту, використовуючи засоби батьківського контролю. Так ви зможете бачити, що діти роблять онлайн, які сайти переглядають.

6. Говоріть з дітьми про ризики
Дітям важливо розуміти причину, чому їм не дозволяють лишатись за комп’ютером увесь час. Говоріть із ними про ризики для здоров’я — фізичного та розумового. Так вони ймовірніше послухаються вас, ніж тоді, коли просто думають, що їхні батьки — злі.

Пояснюйте також — у адекватній для кожного віку манері — чим саме можуть загрожувати відеоігри, фільми та фото про насильство. Вкрай важливо розповісти про інтернет-хижаків.

7. Дізнайтесь пароль своєї дитини до соцмедіа

Звісно, ця можливість залежить від віку та поведінки дитини, однак зробити це не завадить. Також важливо встановити правила щодо соцмедіа: кібербуллінг, тобто цькування у мережі, може бути настільки ж небезпечним для фізичного та розумового здоров’я малечі, як і проблемні стосунки з однолітками у школі.

8. Надихайте малечу на інші активності

Діти приковані до екранів, бо інколи вони просто не знають, чим зайнятися. Заохочуйте їх до занять спортом, до волонтерства, спілкування у дитячих групах, музики чи безлічі інших офлайн-хобі, які точно сподобаються дітям.

9. Не робіть ґаджети чи соцмедіа нагородою

Якщо ви вже одного разу встановили ліміт на використання техніки, не збільшуйте дозволений час, як винагороду за виконане домашнє завдання чи хорошу поведінку. Це правило має бути непорушним.

10. Не дозволяйте дітям мати ґаджети у спальні

Інакше замість веселої та активної дитини матимете зранку сонька з червоними очима і слабкою нервовою системою.

Як заохотити дитину до навчання? 8 порад

1. Запитайте у дитини, що їй подобається та цікавить, і що стоїть на заваді зробити те чи інше заняття. Будьте готові приділити достатньо часу, щоб вислухати її до кінця. Нехай дитина розповість, що в школі найцікавіше. Зверніть на це увагу.
2. Проведіть так званий аукціон. Придбайте із шкільного приладдя: ручки, олівці, листівки, наклейки чи зошити з малюнками відомих  і популярних серед дітей мультфільмів. Запросіть однокласників вашої дитини на ігровий «аукціон», на якому діти, використовуючи іграшкові гроші, зможуть брати участь в торгах і купувати ті речі, які найбільше сподобалися, щоб потім наповнити ними свій шкільний рюкзак.
3. Ознайомтеся з навчальною програмою вашої дитини, рекомендованим списком літератури, який потрібно прочитати, цікавими темами, що будуть вивчати на уроках. Дізнайтеся: можливо, деякі художні твори було адаптовано кінематографами або шкільні предмети представлені в програмах на телебаченні чи в інтернеті. Придумайте розваги, як доповнення, до основного навчання дитини.
4. Використовуйте спеціальну дошку або двері холодильника, щоби поставити дитині запитання чи записати щось підбадьорливе і надихаюче про навчання, подію у школі. У будь-який час ваша дитина може написати відповідь, висловивши свої почуття, побоювання та хвилювання.
5. Подбайте про інтер'єр дитячої кімнати. Нові образи стимулюють дітей, чому б вам не оновити оформлення кімнати вашого учня? Змініть дизайн кімнати, прикрасьте робоче місце пізнавальними наклейками на стіні, новим календарем або журнальним плакатом з улюбленими музикантами.
6. Сприяйте позитивному настрою. Згадайте про шкільні досягнення дитини в минулому навчальному році: високі оцінки, перемоги на конкурсах, олімпіадах або медалі за перемогу на спортивних змаганнях. Сконцентруйте свою увагу на попередніх досягненнях, щоб пробудити бажання досягти успіху в цьому навчальному році.
7. Створіть «дерево досягнень». Намалюйте на аркуші ватману дерево з численними коричневими гілками і виріжте жменьку «листя» з кольорового паперу. Щоразу, коли дитина буде відчувати, що в процесі навчання вона чогось досягла, наприклад, успішно виступила на репетиції чи змогла вирішити складну геометричну задачу, отримала добру оцінку, вона може записати це на листочок і прикріпити на дерево. Згодом дерево буде схоже на вражаючу густу, пишну крону!
8. Не втомлюйтеся повторювати: «Намагайся щодня дізнаватися щось нове! І пам'ятай: кожен твій день неповторний"

Як допомогти дитині стати завзятим читачем

Багатьом дітям читання дається нелегко. Деякі з них відчувають труднощі при з'єднанні букв і запам'ятовуванні відповідних їм звуків. А комусь ще тільки належить відкрити для себе особливе оповідання, яке пробудить уяву і здивує, наскільки цікавим і захоплюючим може бути читання.

Як би там не було, знання букв, відповідних їм звуків і слів є важливою основою навчання протягом усього життя. Читайте дітям, читайте разом з дітьми, до того ж якомога частіше. Візьміть на озброєння прості способи допомогти їм стати спраглими читачами, які запропоновані в даній статті.

Почніть читання з того, на що вкаже ваша дитина. Для підвищення рівня читацької грамотності вашої дитини ви навряд чи виберете комікси або гумористичні книги, але насправді така література може відмінно мотивувати малюка. Діти часто вражають своєю здатністю читати, коли читають те, що хочуть.

Не хвилюйтеся, що ці тексти можуть бути недостатньо змістовними. Зате вони можуть допомогти дітям зрозуміти деякі фундаментальні правила, наприклад, те, в якій послідовності розвиваються події, а також логіку розповіді. Вони також допомагають збільшити словниковий запас і демонструють візуальну привабливість книг. Після того як ваша дитина оволодіє навичками читання, ви можете запропонувати їй іншу літературу, більш змістовну.

Іноді прищепити бажання до читання можуть електронні книги. Коли ваш син або донька цікавляться книгою, якого б формату вона не була, допоможіть налагодити взаємозв'язок між розповіддю та особистим життям вашої дитини. Проводьте бесіди, які допоможуть краще розуміти прикладне значення літератури й виховати любов дитини до читання й навчання.

Нехай діти читають і перечитують книги. Часто діти тягнуться до одних і тих же книг знову і знову. Це не просто нормально, це чудово! Шляхом повторення діти запам'ятовують текст і в кінцевому результаті починають читати легко та впевнено. Кожне нове прочитання допомагає їм звернути увагу на нову деталь і зрозуміти викладену історію трохи краще. Цей позитивний досвід може надихнути дітей читати нові книги.

Читайте вголос. Читання дітям вголос допомагає їм збільшувати словниковий запас і знайомить з новими поняттями, фактами та ідеями. Читаючи вголос, ви демонструєте дітям свою любов до читання й те задоволення, яке від нього отримуєте, а також учите їх з'єднувати звуки з буквами. Читання вголос – це не тільки ваше, а і спільне задоволення. Читання вголос не повинно закінчуватись, коли діти дорослішають: відчуття спокою, що виникає від звучання батьківського голосу, і пильна увага до дитини – це ті потреби, які діти ніколи не переростають.

Створюйте дітям можливості для читання та пишіть їм. Щодня надавайте дітям безліч можливостей для читання. Пишіть записки й залишайте їх на подушці дитини, у коробці для сніданку або в кишені. Попросіть друзів і родичів відправляти вашій дитині листівки, листи, електронні листи або текстові повідомлення. Залишайте на холодильнику магнітні букви і слова. Можливо, незабаром ви виявите, що ваша дитина сама складає з них слова, речення й маленькі розповіді.

Під час спільних поїздок і подорожей грайте у словесні ігри, які зміцнюють мовні навички. Спробуйте гру «Я помітив» (побачивши щось, назва чого починається на певну букву, задану вами, дитина повинна сказати, наприклад: «Я помітив автобус/автомобіль/арку»), або гру, де ви вибираєте категорію, наприклад, «їжа», і кожний повинен назвати продукти, назви яких починаються на певну букву. Дітям часто подобається читати знаки на дорозі (наприклад, вивіски ресторанів і магазинів, а також дорожні знаки та рекламні щити). Заохочуйте їх допитливість.

Звертайтесь по допомогу, якщо є приводи для занепокоєння. Якщо ви стурбовані відсутністю бажання та певними труднощами в оволодінні навичками читання своєї дитини, поспішіть отримати допомогу збоку. Проконсультуйтеся з лікарем, вихователем або вчителем вашої дитини. Вони можуть запропонувати додаткові засоби, як допомогти дитині стати завзятим читачем

Андріївські вечорниці-2014 у школі-родині

«Чи допомагаєте ви своїй дитині стати обдарованою людиною?» (тест для батьків)

1. Я відповідаю на всі запитання дитини терпляче й чесно.
2. Серйозні запитання й висловлювання дитини я сприймаю серйозно.
 3. Я встановив стенд, на якому дитина може демонструвати свої роботи.
 4. Я не сварю дитину за безлад у кімнаті або на столі, якщо це пов’язано з творчим заняттям і її робота ще не закінчена.
5. Я надав(ла) в розпорядження дитини кімнату або частину кімнати винятково для її занять.
6. Я показую дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за її досягнення.
7. Я доручаю дитині посильні клопоти.
 8. Я допомагаю дитині складати її особисті плани і приймати рішення.
9. Я беру дитину в поїздки цікавими місцями.
 10.Я допомагаю дитині вчитися, нормальна спілкуватися з дітьми різних соціальних верств. 11.Я допомагаю дитині поліпшувати результати її роботи.
12.Я встановлюю розумні стандарти поведінки і стежу, щоб дитина їх дотримувалася.
13.Я ніколи не кажу дитині, що вона гірше від інших дітей.
 14.Я ніколи не караю дитину приниженням.
15.Я забезпечую дитину книгами та матеріалами для поглиблення її знань.
16.Я привчаю дитину мислити самостійно.
 17.Я регулярно читаю дитині.
18.Я привчаю дитину до читання з малих літ.
19.Я спонукаю дитину вигадувати історії та фантазувати.
20.Я уважно ставлюся до індивідуальних потреб дитини.
21.Я щодня знаходжу час, щоб побути з дитиною сам на сам.
 22.Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейних справ і подорожей.
23.Я ніколи не сварю дитину за допущені нею помилки.
24.Я хвалю дитину за вивчені вірші, розповіді, пісні.
25.Я навчаю дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
 26.Я роблю практичні експерименти з метою виявлення пізнавальних інтересів дитини.
 27.Я залучаю дитину до участі в різних іграх.
28.Я спонукаю дитину знаходити проблеми і вирішувати.
 29.У заняттях дитини я заходжу щось гідне похвали.
 30.Я не хвалю її безпредметно й нещиро.
 31.Я чесна(ий) в оцінці своїх почуттів стосовно дитини.
 32.Не існує тем, які я повністю вилучаю з обговорення з дитиною.
 33.Я даю можливість дитині дійсно приймати рішення.
 34.Я допомагаю дитині знаходити телепрограми, які заслуговують на увагу.
 35.Я допомагаю дитині дійсно бути особистістю.
36.Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її особистих здібностей.
 37.Я ніколи не відмахуюсь від невдач дитини, кажучи їй: «Я цього теж не можу».
38.Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.
39.Я вірю в її здоровий глузд, довіряю їй.
40.Я волію, щоб основну частину роботи, за яку взялася дитина, вона виконувала самостійно, навіть якщо я не впевнений у позитивному результаті.
 Оцінки результатів.
0-8 балів. Найнижчий, мінімальний рівень. Батьки дуже мало цікавляться життям дитини, байдужі до її інтересів, настрою, пригнічують її активність та допитливість.
 9-20 балів. Помірно сприятливий рівень, нижчий від середнього. Батьки підтримують дитину, цікавляться її проблемами, проводять з нею вільний час, але нерегулярно, час від часу.
 21-24 бали. Середній рівень, загалом сприятливий. Батьки позитивно ставляться до дитини, розвивають її самостійність, цікавляться її захопленнями, вміють заохотити, наштовхнути на нові проблеми.
25-36 балів. Оптимальний рівень, вищий від середнього. Батьки досить тактовно й терпляче ставляться до надмірної активності дитини, стимулюють проблемність її мислення, розвивають самостійність і незалежність, багато часу проводять разом.
37-40 балів. Максимально високий рівень. На цьому рівні стимулювання здорового, розумового розвитку поступово перетворилося на так званий «парниковий ефект». Батьки надто опікують свою дитину, їм слід охолодити своє виховне завзяття й дати більшу свободу як їй, так і собі.

Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своєї дитини 

1. Не стримуйте розкриття потенціальних можливостей психіки.
2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.
 3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, поваги до себе), оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.
 5. Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчить її обходитися без вас.
 6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
7. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі запитання, навіть якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволенного.
8. Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого, показу, підказки.
 9. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість – ознака слабості, перший показник вашої невпевненості в собі. Намагайтеся не квапитися із судженнями про результати творчості дітей. 10.Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити». Ми виховуємо своїх дітей способом свого життя, системою особистих цінностей, виховуємо своєю присутністю й відсутністю.

Чи можете Ви?

1. Поставити себе на місце дитини? 

2. Стримати себе, якщо вчинок дитини роздратував Вас?

 3. Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за гарну поведінку? 

4. Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?

 5. У будь-який момент залишити всі свої справи і зайнятись дитиною?

 6. Зізнатися дитині в помилці, якої Ви припустилися в ставленні до неї?

 7. Вибачитися перед дитиною, якщо Ви не праві?

 8. Надати один день, коли б вона робила все, що їй заманеться, і поводила б себе так, як схоче, а Ви ні в що не втручались би? 

9. Повірити хоча б на хвилиночку, що Ви – добра фея?

 10. Завжди утримуватися від слів, здатних боляче вразити дитину? 

11. Розповісти дитині про повчальний випадок зі свого дитинства, який невигідно свідчить про Вас?

 12. Не відреагувати, коли б Ваша дитина вдарила, грубо відштовхнула іншу дитину? 

13. Встояти проти прохань і сліз, якщо впевнені, що це примхи, забагана? 

Відповіді: А – можу і завжди так роблю. ( 3 бали)

 Б – можу, але не завжди так роблю. ( 2 бали) 

В – не можу. ( 1 бал)

 30 – 39 балів: це означає, що дитина – найбільша цінність у Вашому житті.ви дієте правильно і можете сподіватися на добрі результати.

 16 – 29 балів: піклування про дитину для Вас – питання першорядне. Ви схильні до компромісів, які послаблюють виховний процес. Вам слід серйозно замислитися над підходом до виховання дитини. 

Менш ніж 16 балів: перед Вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дітей.

Агресивність підлітків: проблеми в сімейному вихованні?

Дослідження свідчать, що сприятлива взаємодія батьків і дітей спостерігається тільки у третини опитаних  сімей
Нещодавно соціальними педагогами  було проведено опитування щодо вивчення проблем, які заважають учням показувати хороші результати у навчанні. Опитуванням було охоплено 854 восьмикласники. За висновками комісії працівників управління освіти, найбільш проблематичним, невирішеним є питання взаємодії «школа-дитина-сім’я». Передусім слід звернути увагу на три найбільш виражені позиції із 33 запропонованих:
— ніхто не цікавиться моїми успіхами і невдачами — ні вдома, ні в колі моїх знайомих — 58 учнів (6,8%);
— іноді мені здається, що мене ніхто не любить — 182 учні (21,3%);
— я втомився від усього і мені огидно жити — 103 учні (12,1%).
Визнаймо цей факт, і поки є час спробуймо виправити наші прорахунки, щоб завоювати серця своїх дітей.
Ми прагнемо бачити своїх дітей щасливими, потрібними для довколишніх, щоб вони знайшли своє місце у бурхливому житті. Та раптом приходить біда, і в наші очі зазирає дике створіння, здатне на найжорстокіші вчинки. Це хиже звірятко ненавидить передусім себе і з презирством відштовхує все, що дорослі вважають цінним та істинним. І постає запитання, які причини призвели до такого прикрого явища, як «важкий підліток», «злочинець». Адже саме ваша дитина обміняла комп’ютер, книжки про добро, вічні прекрасні почуття, лицарство на брудні підвали, страждання наодинці. Обміняла на безпорадність серед чужих і часто жорстоких людей.
Уже не дитина, утім ще й не дорослий, підліток залишається наодинці зі своїми труднощами, із власними переживаннями. Це тоді, коли батько і мати мають підтримати й відігріти серце і душу, а повертаються спиною чи навіть ідуть геть, звинувачуючи у всіх гріхах, підозрюють у ганебних вчинках, презирливо спостерігають за стосунками з однолітками, не бажають зрозуміти, що ця поведінка може бути бравадою, навмисною демонстрацією саме того, що від підлітка очікується. А що він при цьому відчуває, ніким не помічено.
Провівши у п’ятому класі корекцію тривожності, я записала думки дітей, які найчастіше є продовженням незакінчених речень. Перше — Мені не подобається вдома...
— через те, що батьки часто сваряться між собою;
— батьки кричать на мене, і я не хочу жити;
— батьки б’ють мене;
— я старша за брата і відчуваю себе зайвою у сім’ї;
— мене вважають малою дитиною, моя свобода обмежена (не дозволяють дружити з тим, з ким я хочу);
— батьки вимагають від мене більше, ніж я можу;
— вони говорять, що я нестандартна;
— кажуть, що я «відьма, чудовисько», і тому я себе ненавиджу;
— батьки все купують, одягають, але я не іграшка — я хочу уваги.
Друге — Мені подобається вдома ...
— коли батьки разом, і свій час приділяють мені;
— коли вдома мир і злагода;
— хочу, щоб прийшов той день, коли всі люди подобрішають.
То чому ж ми, дорослі, не можемо чи не хочемо зрозуміти проблем своїх дітей, терпляче, із любов’ю поставитися до потреб дитини, зробитися не тільки їх контролерами і наставниками, а й найближчими друзями, поріднитися з їх інтересами і запитами. Адже дитина — це не бур’ян у полі, що може рости сам по собі, її слід виховувати, захищати, створювати умови для гармонійного розвитку, для підготовки до самостійного життя. Звичайно, потрібно враховувати потенціал особистості, її активність, прагнення до самопізнання і самотворення, здійснення власного життєвого сценарію.
Підлітковий вік зазвичай характеризують як перехідний, критичний, як вік статевого дозрівання. Є думка, що життя нинішніх підлітків більш трагічне, ніж життя тих, хто старший за них на 10-15 років, які росли з ідеалами і життєвими цінностями. А в теперішніх дітей живе відчуття своєї непотрібності в суспільстві, яка породжує страх, агресію, недовіру, небажання пізнати нове, вчитися, що підтверджують результати досліджень практичних психологів, які вивчали рівень вихованості учнів п’ятих та десятих класів. У дослідженні взяло участь 678 п’ятикласників і 444 десятикласники. Якщо високий рівень вихованості у 5-х класах становить 60% дітей, то у 10-х — 33 %, що свідчить про тенденцію спаду рівня вихованості у старшокласників.
Дорослі для дитини є своєрідним «психологічним центром». Якщо «психологічний центр» в обличчі матері, батька не виконує покладені на нього природою та суспільством функції, у дитини з’являється почуття неспокою та небезпеки. Це — причина психологічного виштовхування людини, формування в неї особистої позиції ворожості, жорстокості.
У кожної дитини є емоційні потреби, і дуже багато залежить від того, чи задоволені вони. Від цього залежить, як почувається дитина, це впливає на її поведінку. Насправді ситуація досить тривожна, про що свідчать результати психологічного дослідження «Вивчення взаємодії батьків та дітей», в якому взяло участь 102 батьків:
— сприятлива взаємодія — в 31 сім’ї — 30,4%;
— тривожна – в 50 сім’ях — 49%;
— конфліктна — у 18 сім’ях — 17,7%;
— взаємодія з почуттям неповноцінності — у 3 сім’ях — 2,9%.
Є тверда залежність між ставленням дорослого до дитини і ставленням дитини до нього. Тільки ті діти, які пройшли сімейну школу гуманних почуттів, здатні набути надійний імунітет проти жорстокості, агресивності. І коли ми говоримо про становлення дитячої особистості, то своїм корінням її гуманізм сягає сім’ї і зміцнюється тоді, коли навколишнє життя ще не чинить на дитину вирішального впливу. Ось чому батьки, і тільки вони, відповідальні за дитячу жорстокість і агресивність. Серце дитини чутливе і до добра, і до зла. Проте, щоб утвердити добро, треба докласти багато зусиль, зуміти запалити в маленькій душі незгасний вогник краси людського життя. Тож спробуймо створити таке середовище, у якому ми з вами будемо небайдужими до наших дітей, де кожен уболіватиме за долю ближнього.